Не знаю, откуда оно прилетело, маленькое, светящееся облачко...
Оно назвало меня по имени и мягко прикоснулось ко мне...
Я спросил: "Как тебя зовут”? "Чудо" – ответило оно...
Чудо было теплым и нежным... Оно удивительно пахло детством...
Я прижался к нему и вдруг почувствовал себя маленьким младенцем...
Чудо пахло молоком мамы, сладким и желанным... Оно прижимало меня к себе и тихо шептало мне: "чудо мое"...
Слезы горошинами покатились из моих глаз. Так хорошо мне не было с детства. Это действительно было оно – мое детское чудо!
Чудо радости каждого мгновения, чудо быть с мамой, чудо ни о чем не думать и испытывать величайшее счастье – Жить!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
По написанным строкам видно, что человек скучает по своей маме, быть может её нет рядом... но материнская любовь и забота оставили дорогой след в этом сердце. Детство... у кого-то оно было таким радужным и беззаботным, а у кого-то мрачным... у каждого свои воспоминания. Однако, прошлое нельзя вернуть, оно ушло, оставив след, но настоящее - сегодня! Подарите свою любовь и ласку близким людям, и оставьте такой же дорогой и чудесный след в их сердцах!
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
