Май и листья на деревьях,
Цветет и пахнет радостью Земля,
А ты как голубь, все летаешь где-то
Мы в день рожденья твой поздравим ласково тебя.
Ведь знаем, ты как тихий шепот,
И светлый взгляд подобен дням,
В которых ты искала Бога,
И открывала искренно себя.
Как простиралась лунная дорожка,
Как отблеск света солнца на воде,
Так ты иди вперед, искрясь немножко
И пусть Господь признается в Любви Своей тебе!
Закат, с его прекрасным изобильем,
Цветов и красок ласково манит,
А ты влюбись в Христа неведомым усильем,
Пусть Бог тебя, прекрасную, хранит!
Как некогда ты нам сказала:
«Я не романтик, не поэт»
Но скажем мы, что ты сего не знала
И Бог – романтик в тех, в ком виден свет.
И Дух Святой приходит в сердце тихо,
Ты стань Его подобием во всем,
Его величье…ни с чем другим столь резко не сравнимо,
Есть Бог и ты, и вы как пара, родственны вдвоем.
Пусть эта связь Любви не только с Богом,
Но, оглянись, вокруг тебя
Она как линия – рисует ровно
Рисует Жизнь в других, ты – Жизнь для тех, кто видит брошенным себя!
Ты знай, что кто-то очень сильно,
Нуждается в тебе, дыхание Любви
Пусть Бог украсит Жизнью Духа ревностно, обильно!
А Бог – твой верный спутник в край, где ждут тебя благие дни…
Сергей,
Украина
Очень люблю общаться и делиться тем, что вложил Господь в сердце! Для меня значительно важно то,как человек смотрит на личные отношения с Богом и как их развивает!! Во всем да прославится Господь!
"Он свет мой,яркий и прекрасный
Всегда передо мною образ ясный,
Христос - Господь, несут уста,
Да будет слава Богу, Он сотворил в моей жизни чудеса!!"
Прочитано 11528 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
